Цироз печінки не вирок! За допомогою інноваційної методики лікування лікарям нашого медичного центру вдається достовірно відновлювати уражені цирозом клітини печінки, в яких вже відбулися незворотні зміни.
Нам часто доводиться починати лікування там, де інші лікарі призначають пересадку печінки.
Спосіб відновлення печінки при ураженні цирозом, фіброзом та гепатозом з підтвердженим об’єктивним результатом вже через місяць лікування.
Спосіб забезпечує індивідуалізацію зусиль по мобілізації резервних систем клітинного оновлення, які беруть участь у відновленні печінкової тканини при цирозах печінки у людини, зменшення вираженості фіброзних змін в паренхімі печінки, підвищення якості життя пацієнтів з цирозом печінки різного генезу.
Спосіб лікування полягає в тому, що призначаються ліки (мікрофітозбір), виготовлені для пацієнта з матричних настоянок із свіже зібраних, дозволених до використання в Україні рослин з унікальними антифібротичними властивостями.
Спосіб розроблений та реалізований в рамках науково доведеного лікувально профілактичного напрямку медицини, а саме мікрофітотерапії, інноваційний підхід для якої - це використання малих та ультра малих кількісних компонентів лікарських рослин.
( Докторська дисертація Ройзман Семен Аркадійович -"Мікрофітотерапія - нове лікувально профілактичний напрямок в медицині":- Україна 1999 рік.)
Всі ліки виготовлені екстемпорально з рослинних компонентів у ліцензованих аптеках по магістральному пропису лікаря.
Компоненти мікрофітозбору для індивідуального лікування призначаються в суворо визначеній лікуючим лікарем послідовності.
Компоненти індивідуальних мікрофітозборів, їх композиція і послідовність використання (алгоритм використання) є об’єктом монопольного володіння за ознаками інтелектуальної власності.
(стаття №1 Закону України про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій від 14 вересня 2006 року.)
Вже через місяць лікування є об’єктивне покращення, яке можна підтвердити обстеженням на апараті фіброскан, або на апараті еластометрії, а також клінічними аналізами. Саме тому у нас є можливість не тільки зупинити прогресування хронічного захворювання печінки, але і зменшити ступінь враження цирозом з четвертої стадії до першої і навіть нульової стадії.
Цироз печінки не вирок!
Цироз печінки не вирок! За допомогою інноваційної методики лікування лікарям нашого медичного центру вдається достовірно відновлювати уражені цирозом клітини печінки, в яких вже відбулися незворотні зміни. Нам часто доводиться починати лікування там, де інші лікарі призначають пересадку печінки.
Вже через місяць лікування є обьективне покращення, яке можна підтвердити обстеженням на апараті фіброскан, або на апараті єластометрії, а також клінічними аналізами. Саме тому у нас є можливість не тільки зупинити прогресування хронічного захворювання печінки, але і зменшити ступінь враження цирозом з четвертої стадії до першої і навіть нульової стадії.
Попередні консультації по лікуванню проводяться онлайн без оплати і без вихідних.
Ви можете ознайомитись на сайті нашого медичного центру із звітами по лікуванню пацієнтів з різними стадіями цирозу та гепатозу печінки.
Відео випадків лікування
Лікарі
Калініченко Олександр Олександрович
лікар інтегративної медицини, гепатолог.
Досвід роботи 35 років.
Веде прийом дорослих пацієнтів.
Має досвід роботи в умовах стаціонару та амбулаторного прийому.
Лікування коморбідних варіантів захворювання печінки.
Лікування резистентних форм і варіантів перебігу захворювання печінки.
Професійна історія
Освіта:
1978 - 1984 Запорізький державний медичний інститут, лікувальний факультет.
1985 – 1991 Харківська лікарня швидкої допомоги, лікар кардіолог спеціалізованої бригади СТЄБ.
1990 – 1992 ВК «ЭМУШ» Державного комітету СРСР по науці та техніці, головний лікар програми «Вивчення рослин з гепатотропною дією. Дослідження рослин з антифібротичними властивостями. Опрацювання архівів Ernst Pfohl, керівника відділу вивчення та препарування рослин».
1993 - 1994 Українське відділення міжнародної неурядової організації - Всесвітня Лабораторія», КТ «Інститут крипталістики: вивчення паракримінальних явищ в системах та середовищах». Головний лікар програм «Фітотерапія уражень печінки різної етіології у людини».
1995 – 2000 НПФ «Велес», м. Харків, головний лікар, лікар терапевт, фітотерапевт, гастроентеролог, гепатолог.
2007 – 2015 МЦ «Панацея ХХI век» м. Харків, лікар фітотерапевт, гастроентеролог.
2016 - 2023 ЛДЦ «Milner Medical» м. Харків, головний лікар, лікар терапевт, гепатолог, лікар спеціаліст «Народна та нетрадиційна медицина». Ведучий розробник клінічного протоколу нетрадиційної вторинної, спеціалізованої допомоги «Алкогольний фіброз та склероз печінки»; клінічного протоколу нетрадиційної вторинної, спеціалізованої допомоги «Неалкогольний стеатогепатит»; клінічного протоколу нетрадиційної вторинної, спеціалізованої допомоги «Цироз печінки».
(За своєю формою, структурою та методичним підходом щодо використання вимог доказової медицини вищенаведені локальні клінічні протоколи створено згідно з методикою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 09 2012 р. № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України» зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.11.2012 р. за № 2001/22313).
З 2023 лікар інтегративної медицини, гепатолог в Медичному центрі «Medico».
Як проводиться лікування?
Попередньо проводяться онлайн-консультації за телефоном +380501857074 або в месенджерах (Viber, WhatsApp, Telegram) – безоплатно, без вихідних!
У ході попередніх консультацій визначається можливість проведення лікування пацієнта та наявність протипоказань для цього. Вивчаються всі наявні у пацієнта обстеження, висновки та виписки з медичних установ, де пацієнт проходив попередні обстеження та лікування. За потреби призначаються додаткові уточнюючі обстеження та консультації спеціалістів вузького профілю.
Наявність онкопатології в організмі є протипоказанням для призначення лікування тому, що мікрофітопрепарати мають стимулюючу дію на ріст клітин печінки і можуть стимулювати ріст клітин пухлини. Тому обов'язкове обстеження перед призначенням лікування входить аналіз крові на онкомаркери і за необхідності консультація лікаря онколога. Наявність або відсутність гепатиту В, С та D не впливає на можливість зменшити ступінь цирозу, гепатозу та фіброзу печінки.
Проходити курс лікування можуть пацієнти, які не потребують невідкладного лікування у стаціонарних умовах. Також не призначається лікування пацієнтам, які перебувають у лікарні та проходять лікування як при захворюванні печінки, так і інших захворюваннях.
Якщо пацієнт вже проходить курс амбулаторного лікування при будь-якому основному або супутньому захворюванні, можливість паралельного лікування та тактику комбінованого лікування визначає лікар.
Тривалість лікування прямо залежить від ступеня занедбаності захворювання. Цироз не виникає раптово, а розвивається непомітно роками. Також це може бути не єдиним захворюванням пацієнта. Цироз печінки має стадійну течію. Кожна стадія відрізняється ступенем патологічних змін, симптомами та необхідним лікуванням. Тому вартість лікування визначається тільки після збору анамнезу та консультації з лікарем.
Ліки необхідні для лікування пацієнтів з цирозом печінки не продаються, а призначаються лікарем та видаються для курсового лікування під обов'язковим контролем лікаря. Курси лікування розбиті на щомісячні цикли з використанням оптимальних індивідуальних схем лікування.
Зазвичай призначається місячний курс (30 днів) лікування. План лікування підбирається строго індивідуально залежно від статі, віку, діагнозу основного захворювання, можливих ускладнень основного захворювання та наявності супутніх захворювань. .Компоненти мікрофітозбору для індивідуального лікування визначаються і призначаються лікарем в строго певній послідовності. Розроблено 12 схем лікування пацієнтів з цирозом, гепатозом та фіброзом печінки при різних видах та ступеня ураження печінки.
На курс лікування 30 днів необхідну комбінацію ліків підбирає та видає лікар.
Пацієнти приймають таблетки, гранули і капсули, що містять мікро-фіто-препарати і дотримуються рекомендацій щодо дієти та способу життя.
Під час проходження курсу лікування пацієнт (або його родичі) регулярно повідомляє лікаря про самопочуття та можливі зміни кожні 2 – 3 дні. При появі або зникненні виражених симптомів з лікарем слід зв'язатися негайно!
Як можна дізнатися про стан печінки?
У діагностиці ми використовуємо фібросканування, яке оцінює стан печінки за спеціально розробленими алгоритмами. Ці алгоритми визначають стадію фіброзу (F0, F1, F2, F3, F4) і ступінь некрозапального процесу (А0, А1, А2, А3) за міжнародною загальноприйнятою системою METAVIR
Ця шкала включає аналіз 6 показників:- вік, - індекс маси тіла, - гіперглікемія, - кількість тромбоцитів, - рівень альбуміну, - співвідношення ферментів аспартатамінотрансферази і аланінамінотрансферази. Залежно від ступеня цирозу печінки можна спрогнозувати тривалість життя хворого. В середньому близько половини всіх пацієнтів живуть більше 7 років. При компенсованому цирозі не менше 50% хворих живуть 7-10 років. Компенсована стадія дає п'ятирічну виживаність близько 40%. 10-40% хворих живуть на стадії декомпенсації близько 3 років.
Оцінка та стадіювання фіброзу печінки
ПАТОГЕНЕЗ ФІБРОЗУ ПРИ ХРОНІЧНІЙ ІНФЕКЦІЇ ВГС
Фіброз печінки - це динамічний процес рубцювання, при якому хронічне запалення стимулює вироблення і накопичення колагену і білків позаклітинного матриксу. Зірчасті клітини печінки є основними клітинами, відповідальними за вироблення цих білків позаклітинного матриксу. З часом при хронічному вірусному гепатиті С (ВГС) загальний вміст білків позаклітинного матриксу збільшується і може розвинутися фіброз з потенційним прогресуванням до цирозу. Цей динамічний процес також може включати ремоделювання та регресію фіброзної тканини через розщеплення білків матриксу ферментами протеази матриксної металопротеїнази (MMP). Збалансованість процесу ремоделювання досягається шляхом інгібування ремоделювання інгібіторами тканинної металопротеїнази (ТІМП).
ЗАГАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ФІБРОЗУ ПЕЧІНКИ
Фіброз є попередником цирозу, а встановлення ступеня тяжкості фіброзу печінки допомагає прогнозувати захворюваність і смертність, пов'язану з печінкою, а також виникнення ускладнень портальної гіпертензії. Неінвазивні методи оцінки фіброзу печінки зазвичай використовуються в клінічній практиці як більш безпечна, доступна та менш витратна стратегія, ніж біопсія печінки для стратифікації людей на основі ризику. Ці методи включають непрямі біомаркери, прямі біомаркери та еластографію. Якщо комбінація неінвазивних методів забезпечує чітку оцінку фіброзу печінки, подальша оцінка за допомогою біопсії печінки зазвичай не потрібна. Хоча біопсія печінки з гістологічним аналізом довгий час вважалася золотим стандартом оцінки фіброзу печінки, в даний час вона не широко використовується для оцінки фіброзу печінки у людей з хронічним гепатитом С. В даний час оптимальним підходом до оцінки фіброзу є використання неінвазивних сироваткових маркерів/тестів у поєднанні з транзієнтною еластографією. Якщо транзиторна еластографія недоступна, слід використовувати два різні неінвазивні маркери/тест сироватки крові.
БІОПСІЯ ПЕЧІНКИ ТА ГІСТОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПЕЧІНКИ
БІОПСІЯ ПЕЧІНКИ
Біопсія печінки вважається золотим стандартом діагностики та оцінки фіброзу печінки. Біопсія печінки надає інформацію як про ступінь (ступінь запалення, що відображає поточне пошкодження печінки), так і про стадію (ступінь фіброзу вже встановлена).
Кілька факторів — вживання алкоголю, хронічна інфекція вірусу гепатиту В (ВГВ), збільшення запасів заліза та неалкогольна жирова хвороба печінки — можуть бути пов'язані з прискореним прогресуванням фіброзу у осіб з хронічною інфекцією ВГС і можуть викликати занепокоєння щодо прогресуючого фіброзу. Потенційне ураження печінки, пов'язане з будь-яким з цих факторів, найкраще оцінюється за допомогою гістології, і їх наявність може сприяти процесу прийняття клінічного рішення щодо необхідності біопсії печінки. Використання біопсії печінки має деякі обмеження: вона є інвазивною і несе пов'язані з цим ризики, і навіть в ідеальній ситуації може неправильно визначити стадію фіброзу в 20% випадків через помилку забору матеріалу та/або варіабельність результатів між спостерігачами. Тому неінвазивні методи оцінки фіброзу все частіше використовуються замість біопсії печінки і можуть з часом замінити біопсію, коли показанням є виключно встановлення ступеня тяжкості фіброзу у осіб, у яких діагностовано захворювання печінки. Однак біопсія печінки в даний час все ще використовується клініцистами для діагностики конкретних захворювань печінки або для оцінки фіброзу печінки в умовах, коли оцінка неінвазивного фіброзу суперечить або спотворюється певними клінічними умовами.
ПОКАЗАННЯ ДО БІОПСІЇ ПЕЧІНКИ
До розробки широко використовуваних неінвазивних тестів для оцінки фіброзу печінки, таких як індекс співвідношення аспартатамінотрансферази до тромбоцитів (APRI), FibroSure, FibroTest та транзієнтна еластографія (FibroScan), біопсія печінки використовувалася для оцінки фіброзу печінки. Традиційно основними причинами для проведення біопсії печінки були: (1) надання інформації про стадію фіброзу, яка може допомогти у виборі терапевтичного лікування ВГС, (2) діагностика супутнього захворювання печінки та (3) допомога у виявленні цирозу (або прогресуючого фіброзу), що вимагає регулярного спостереження за раком. В даний час біопсія печінки використовується рідше. Нижче наведено певні обставини, які можуть виправдати розгляд питання про проведення біопсії печінки у людини з хронічним ВГС.
⦁Два непрямих маркера (такі як FibroTest і APRI) показують суперечливі результати. Наприклад, якщо APRI знаходиться в діапазоні від 0,5 до 1,5, а FibroSure/FibroTest менше 0,48, то біопсія печінки необхідна для визначення наявності або відсутності прогресуючого фіброзу/цирозу та необхідності регулярного спостереження за гепатоцелюлярною карциномою.
⦁Підозрюється друга причина захворювання печінки.
⦁Непрямі, прямі та тимчасові еластографічні тести недоступні або рекомендовані з певних причин.
ПІДХОДИ ДО БІОПСІЇ ПЕЧІНКИ
Існує три способи отримання біопсії печінки: (1) черезшкірний (часто під контролем УЗД), (2) транс'югулярний або трансфеморальний і (3) лапароскопічний. Черезшкірна біопсія є найбільш поширеним методом біопсії в більшості випадків. Зразки отримують або аспіраційною голкою (стиль Menghini, Jamshidi, Klatzkin), або сорочковою ріжучою голкою (стиль Tru-Cut) калібру не менше 16 калібру. Оптимальний розмір зразка, що забезпечує найнижчий ризик недооцінки фіброзу, становить 3 см в довжину після фіксації формаліну, а зразок повинен включати не менше 11 портальних трактів. Кількість портальних трактів залежить від розміру біопсії, і зразки довжиною більше 2 см, як правило, допустимі.
КЛАСИФІКАЦІЯ ГІСТОЛОГІЇ
Розроблено кілька систем гістологічної оцінки для класифікації (запалення) та стадії (фіброз) захворювань печінки, спричинених гепатитом. Більш складні системи оцінки, такі як Knodell або Ishak, зазвичай обмежені для використання в дослідженнях, включаючи клінічні випробування. Для клінічних цілей зазвичай використовуються системи оцінювання з меншою кількістю категорій ступенів і ступенів; до них відносяться Butts & Ludwig, Metavir і Міжнародна асоціація з вивчення печінки (IASL). Основними детермінантами запальної активності є лімфоцитарний частковий некроз, лобулярне некрозапалення та портальне запалення, які оцінюються від 0 до 4 балів у більшості класифікаційних систем. Основними детермінантами фіброзу є ступінь розширення фіброзних ділянок між портальними трактами, і ці зміни класифікуються від 0 до 4 в системах класифікації, які зазвичай використовуються в клінічній практиці. Фрагментація біоптату, яка може виникнути У більш широкому сенсі на пізніх стадіях фіброзу це також може вказувати на перегородковий або мостовий фіброз (3-4 стадія захворювання).
НЕПРЯМІ МАРКЕРИ ФІБРОЗУ
В останні роки в клінічній практиці набуло поширення застосування неінвазивних (як непрямих, так і прямих) методів вимірювання фіброзу. Для оцінки фіброзу та виявлення цирозу зазвичай проводиться первинний скринінг за допомогою простих лабораторних тестів, таких як кількість тромбоцитів, протромбіновий час, рівень альбуміну, загальний білірубін та сироваткові амінотрансферази. Для оцінки ступеня фіброзу печінки у осіб з хронічним ВГС використовували різні комбінації цих показників. Додаткові сироваткові маркери фіброзу, такі як гіалуронова кислота (ГК) і альфа-2-макроглобулін, менш доступні і використовуються в основному в тестах, що включають панелі таких маркерів, часто в поєднанні зі стандартними клінічними печінковими пробами.
ІНДЕКС СПІВВІДНОШЕННЯ АСПАРТАТАМІНОТРАНСФЕРАЗИ ДО ТРОМБОЦИТІВ (APRI)
Модель APRI була розроблена як простий, легкий для обчислення метод прогнозування значного, тяжкого фіброзу (або цирозу) і була протестована на людях з моноінфекцією ВГС та у людей, коінфікованих ВГС та ВІЛ. АЗРІ розраховують з використанням індивідуального рівня аспартатамінотрансферази (АСТ) з поправкою на верхню межу норми та кількості тромбоцитів. Мета-аналіз 40 досліджень показав, що поріг АІСІ більше або дорівнює 0,7 мав оціночну чутливість 77% і специфічність 72% для виявлення значного фіброзу печінки (більше або дорівнює Метавіру F2) в осіб з хронічним ВГС. Пороговий бал не менше 1,0 має розрахункову чутливість від 61 до 76% та специфічність від 64 до 72% для виявлення тяжкого фіброзу/цирозу печінки (від F3 до F4 за препаратом Метавір). Для виявлення цирозу порогова оцінка не менше 2,0 була більш специфічною (91%), але менш чутливою (46%). Загалом АПРІ має хорошу діагностичну цінність для прогнозування тяжкого фіброзу/цирозу печінки або низького ризику значного фіброзу, але не дозволяє точно диференціювати проміжний фіброз від легкого або тяжкого фіброзу. Таким чином, клініцисти повинні використовувати АПРІ в комбінації з іншими неінвазивними маркерами фіброзу, а не як єдиний метод стадіювання.
ФІБ-4
FIB-4 — це індекс, заснований на легкодоступних рутинних лабораторних заходах, який, як було показано, добре працює у великих когортах спостережень Результати генеруються з використанням віку, АСТ, АЛТ та кількості тромбоцитів. Поріг менше 1,45 має чутливість 74% і прогностичну цінність негативного результату 95% для виключення прогресуючого фіброзу (F3-F4). Порогове значення більше 3,25 має позитивне прогностичне значення для поширеного фіброзу від 65 до 82% зі специфічністю 98% у підтвердженні цирозу. Ця модель була хорошою для виключення або підтвердження цирозу, але значення від 1,45 до 3,25 не повністю відрізняли фіброз і вимагали додаткового методу для прогнозування фіброзу печінки.
ІНДЕКС КЛІТКОВИНИ
FibroIndex – це простий метод оцінки, який включає три біохімічні маркери АСТ, кількість тромбоцитів і гамма-глобулін.При використанні порогу, меншого або рівного 1,25, чутливість становила 40%, а специфічність – 94% для легкого фіброзу (F0 або F1 від Метавіру). При порозі, що перевищує або дорівнює 2,25, чутливість становила 36%, а специфічність становила 97% для значного фіброзу (F2 або F3 за Метавіром). Особи з фіброзом F4 не були включені в валідаційне дослідження. FibroIndex має хорошу специфічність, але низьку чутливість для виявлення легкого або значного фіброзу. Через свою низьку чутливість FibroIndex не є адекватним інструментом для самостійного використання, але може служити доповненням до інших маркерів фіброзу.
ІНДЕКС ФОРНСА
Індекс Форнса використовує прості похідні параметри — вік, гамма-глутамілтрансферазу (ГГТ), рівень холестерину та кількість тромбоцитів — але вимагає відносно складного обчислення.Граничний бал менше 4,25 мав негативну прогностичну цінність 96%, що виключало значний фіброз (F2, F3 або F4). При порозі більше 6,9 позитивна прогностична цінність становила 66% для значного фіброзу (F2, F3 або F4). Цей інструмент є корисним і має хорошу прогностичну цінність при відборі пацієнтів з низьким ризиком значного фіброзу, але не дозволяє достовірно передбачити фіброз або цироз на пізніх стадіях. У зв'язку з відмінностями в рівнях холестерину у людей з HCV генотипом 3, цей метод не слід застосовувати у цих осіб. Цей метод, поряд з іншими біомаркерами сироватки крові, також вивчався як прогностичний інструмент для оцінки регресії фіброзу у відповідь на терапію ВГС, а також для оцінки фіброзу в осіб з ко-інфекцією ВІЛ/ВГС з порівнянною прогностичною цінністю для осіб з ВГС. Моноінфекція.
HEPASCORE
HepaScore був розроблений для покращення показників неспецифічних маркерів на моделях фіброзу шляхом додавання специфічних для фіброзу маркерів (вік, стать, загальний білірубін, ГГТ, альфа-2-макроглобулін та гіалуронова кислота). Алгоритм HepaScore складніший, ніж інші непрямі маркери, і лабораторія, яка проводить тест, використовує складне рівняння моделювання, щоб отримати результат. Для значень, менших або рівних 0,2, прогностична цінність негативного результату для виключення фіброзу становить 98%. При значеннях, більших або рівних 0,8, позитивна прогностична цінність для прогнозування цирозу печінки становить 62%. З огляду на хорошу прогностичну цінність негативного результату при низькому показнику HepaScore, цей метод є надійним для виключення значного фіброзу, але не настільки хорошим для прогнозування цирозу; якщо показник HepaScore перевищує 0,2, для прогнозування цирозу слід використовувати додатковий маркер фіброзу.
ФІБРОТЕСТ І АКТІТЕСТ
HCV FibroTest та ActiTest використовуються для оцінки фіброзу та запалення печінки відповідно.
⦁ FibroTest: FibroTest використовує запатентований алгоритм, який враховує вік і стать людини, а також набір з п'яти біохімічних маркерів, пов'язаних з фіброзом печінки: альфа-2-макроглобулін, гаптоглобін, ГГТ, аполіпопротеїн А1 і загальний білірубін. Фібротест оцінює фіброз печінки. В одному мета-аналізі 30 досліджень з більш ніж 2400 даними індивідуального рівня було виявлено, що FibroTest є розумною альтернативою біопсії для розрізнення помірної та вищої (F2-F4) стадій фіброзу від оцінки легкого перебігу захворювання із середньою стандартизованою областю нижче кривої продуктивності приймача (AUROC) 85% для хронічного ВГС.
⦁ActiTest: ActiTest використовує другий алгоритм, який додає прямий маркер запальної активності (значення АЛТ) до тих самих п'яти параметрів у FibroTest. ActiTest оцінює запалення печінки (ступінь некрозапальної активності).
⦁ FibroSure Test/FibroTest-ActiTest: Комерційно FibroTest і ActiTest зазвичай доступні як комбінований тест і називаються FibroSure Test або FibroTest-ActiTest. Як і інші біомаркери, цей тест не дозволяє визначити середні діапазони, і в таких ситуаціях буде потрібно додатковий маркер фіброзу. Протипоказання або застереження до застосування цих методів для стадіювання фіброзу включають наявність будь-якого з наступних станів: хвороба Жильбера, гострий гемоліз, гостре запалення печінки, позапечінковий холестаз, ниркова недостатність, посттрансплантація або прийом ліків, які можуть спричинити некон'юговану гіпербілірубінемію. Всі ці умови можуть призвести до неточних кількісних прогнозів. Тест на HCV FibroTest-ActiTest не схвалений Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA), але доступний у LabCorp та клініці Майо.
ПРЯМІ МАРКЕРИ ФІБРОЗУ
Прямі маркери фіброзу включають проколаген типу (I, III, IV), матриксні металопротеїнази, цитокіни та хемокіни. Прямі маркери показали різну ефективність у прогнозуванні фіброзу печінки. Серед цих маркерів в даний час використовуються матриксні металопротеїнази. Фіброз/цироз печінки характеризується підвищеним синтезом позаклітинного матриксу активованими зірчастими клітинами. Матриксні металопротеїнази (ММП) - це ендопептидази, які можуть розщеплювати колаген і беруть участь у процесі ремоделювання тканин, що відбувається при фіброзі. Рівні матриксних металопротеїназ регулюються специфічними інгібіторами тканинної металопротеїнази (ТІМП), а розбіжність між цими інгібіторами обумовлена відкладенням і руйнуванням позаклітинного матриксу. Рівні TIMP-1 достовірно корелюють з фіброзом, з чутливістю 100% в діагностиці цирозу, але ці тести мають низьку специфічність. Гіалуронова кислота є глікозаміногліканом, що виділяється зірчастими клітинами печінки і є одним з основних компонентів позаклітинного матриксу. Було виявлено, що обширний фіброз/цироз печінки пов'язаний з підвищеним рівнем гіалуронової кислоти в сироватці крові.
ФІБРОСПЕКТ II
FIBROSpect II – це комерційно доступний тест, який поєднує гіалуронову кислоту, інгібітор тканинної металопротеїнази-1 (TIMP-1) та альфа-2-макроглобулін в алгоритмі для прогнозування стадій фіброзу від F2 до F4. Показник індексу більше 0,42 корелює з наявністю фіброзу від F2 до F4. За даними виробника тесту за участю 696 осіб з хронічною інфекцією ВГС, загальна чутливість при цьому порозі становить 80,6%, а специфічність – 71,4%. Загалом, як і неінвазивні сироваткові маркери фіброзу, тест FIBROSpect II хороший для визначення наявності або відсутності значного фіброзу, але не корисний для диференціації проміжних стадій фіброзу. HCV FIBROSpect II не схвалений Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів.
РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ ФІБРОЗУ
УЗД ПЕЧІНКИ
УЗД печінки – це неінвазивний, недорогий і відтворюваний метод виявлення вогнищевих і паренхіматозних захворювань печінки. УЗД потенційно може виявити різні фактори, корисні для оцінки хронічного захворювання печінки: вузлова поверхня печінки (що відображає наявність регенеративних вузликів і фіброзних перегородок, які часто спостерігаються при цирозі), грубість паренхіми, прохідність і кровотік вен і артерій, розмір селезінки (збільшення якої може вказувати на портальну гіпертензію), гепатоцелюлярна карцинома і невеликий об'єм асциту. Повідомляється, що використання високочастотних ультразвукових датчиків є більш надійним у діагностиці цирозу печінки, ніж низькочастотного ультразвуку. Однак в цілому стандартне УЗД має низьку чутливість (в межах 40%) для виявлення цирозу печінки. Крім того, можуть виникати хибнопозитивні рентгенологічні показники, особливо за відсутності більш переконливих доказів портальної гіпертензії (наприклад, груба ехо-текстура без спленомегалії). У пацієнтів з ВГС оцінка біохімічних маркерів (протромбінового часу, альбуміну, загального білірубіну та кількості тромбоцитів) є першим кроком, який використовується більшістю лікарів для визначення наявності або відсутності цирозу. Якщо біохімічні маркери або інші клінічні ознаки вказують на цироз, візуалізація органів черевної порожнини може бути використана для підтвердження явного цирозу та/або портальної гіпертензії, а також для скринінгу гепатоцелюлярної карциноми. Але з огляду на обмеження, зазначені вище, УЗД печінки не рекомендується рутинно для визначення стадії захворювання печінки.
ПЕРЕХІДНА ЕЛАСТОГРАФІЯ
Транзитна еластографія (FibroScan) – це неінвазивний, простий у виконанні тест, який займає від 5 до 10 хвилин; Цей тест можна зробити в клініці або кабінеті. Транзитна еластографія досліджує більшу ділянку тканини печінки (1 см в діаметрі і 5 см в довжину), ніж біопсія печінки, і, таким чином, може забезпечити більш репрезентативну оцінку всієї паренхіми печінки. Дослідження проводиться за допомогою ультразвукового датчика, який вимірює швидкість поперечної хвилі, яка безпосередньо корелює з жорсткістю печінки. Транзиторна еластографія була схвалена Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) у 2013 році.
Граничні значення для транзитної еластографії: У 2005 році Castera та Ziol опублікували свої результати щодо оптимальних порогів транзитної еластографії, які корелюють з різними показниками фіброзу метавіру.Незважаючи на те, що в цих дослідженнях використовувався один і той же тип тимчасового еластографічного апарату (FibroScan/EchoSens), вони отримали різні пороги, що можна пояснити відмінностями в дизайні дослідження та популяціях пацієнтів. Однак в обох дослідженнях порогові значення для фіброзу Metavir F3 були майже ідентичними.
Фактори, що впливають на транзієнтну еластографію: Важливо відзначити, що в клінічній практиці на транзиторну еластографію можуть впливати численні фактори, такі як запалення печінки, ожиріння, прийом їжі протягом 2 годин після обстеження, асцит, підвищення центрального венозного тиску. результат. Крім того, застосування транзиторної еластографії не рекомендується для визначення стадії фіброзу у вагітних, так як вагітність може бути пов'язана з оборотним збільшенням ригідність печінки.
Протипоказання до транзієнтної еластографії: Транзієнтна еластографія протипоказана пацієнтам з кардіостимуляторами та імплантованими дефібриляторами.
Ефективність транзитної еластографії. Дослідження, що оцінюють транзитнуеластографію, продемонстрували відтворювані результати в різних групах пацієнтів, включаючи людей з хронічним гепатитом С. Більшість фахівців вважають транзиторну еластографію найбільш точним неінвазивним тестом для виявлення фіброзу F3 або вище, але в клінічній практиці її зазвичай використовують спільно з іншими непрямими або прямими вимірюваннями фіброзу печінки.
ЕЛАСТОГРАФІЯ ЗСУВНОЇ ХВИЛІ
Еластографія ShearWave – це неінвазивний сонографічний тест, який оцінює фіброз печінки. Тест проводиться шляхом перегляду зображення в реальному часі за допомогою ультразвуку в В-режимі з подальшим вимірюванням жорсткості печінки на основі анатомічної інформації; Тест також може оцінити однорідність печінки на основі згенерованих кольорових зображень, які корелюють з різним ступенем жорсткості печінки. Ґрунтуючись на обмежених даних, еластографія зсувної хвилі працює з такою ж точністю, як і транзиторна еластографія, при оцінці фіброзу печінки. У США еластографія зсувної хвилі використовується набагато рідше, ніж транзитна еластографія.
МАГНІТНО-РЕЗОНАНСНА ЕЛАСТОГРАФІЯ
Магнітно-резонансна еластографія передбачає розміщення зонда на спині людини, що випромінює низькочастотні вібрації через печінку, які потім вимірюються за допомогою магнітно-резонансної томографії спін-ехо-послідовності. Мета-аналіз п'яти досліджень, що порівнюють магнітно-резонансну томографію з біопсією печінки, показав чутливість 94% і специфічність 95% при диференціації F0 від F1 від F2 до F4, а також чутливість98% і специфічність 94% при диференціювання. від F0 до F3 від F4. Цей метод має ті ж обмеження, що і транзиторна еластографія. Корисність цього методу в порівнянні з іншими методами ще до кінця не з'ясована.
ТОТАЛ БАЛІВ
⦁Фіброз печінки, пов'язаний з HCV, - це динамічний процес рубцювання, при якому хронічне запалення стимулює вироблення і накопичення колагену і білків позаклітинного матриксу.
⦁Для виявлення явного цирозу печінки слід продовжувати використовувати прості лабораторні тести, якщо це необхідно в поєднанні з візуалізацією органів черевної порожнини.
⦁Біопсія печінки залишається золотим стандартом для діагностики інших захворювань печінки та встановлення наявності та тяжкості фіброзу.
⦁Неінвазивні сироваткові маркери демонструють клінічну цінність для прогнозування наявності або відсутності значного фіброзу/цирозу печінки, але не настільки корисні для диференціації проміжних стадій фіброзу.
⦁Загалом оптимальним підходом до оцінки фіброзу є використання неінвазивних сироваткових маркерів/тестів у поєднанні з транзитною еластографією. Якщо транзиторна еластографія недоступна, слід використовувати два різні неінвазивні маркери/тест сироватки крові.
⦁Конкордантність (згода щодо наявності або відсутності прогресуючого фіброзу [F3/F4]) між двома неінвазивними методами фіброзу, як правило, вважається достатньою для уникнення біопсії печінки. Біопсія печінки може бути розглянута, якщо два неінвазивних тесту не узгоджуються один з одним.
⦁Досвід застосування прямих сироваткових маркерів відносно невеликий, а клінічна цінність цих маркерів залишається менш чітко визначеною порівняно з іншими маркерами.
⦁Серед неінвазивних тестів, що використовуються для оцінки фіброзу печінки, транзиторна еластографія є найбільш точною для виявлення цирозу.
Мікрофітотерапія – це новий науковий напрямок. Вперше термін ввів доктор медичних наук, професор Ройзман Семен Аркадійович.
Ройзман Семен Аркадійович – академік, доктор медичних наук, професор, лікар вищої категорії, терапевт, нефролог, фітотерапевт, мікрофітотерапевт, засновник нового лікувально-профілактичного методу в медицині – МІКРОФІТОТЕРАПІЇ (відновлення, профілактика і лікування за допомогою лікарських препаратів і рослинних компонентів в малих і наднизьких дозах). Автор понад 35 наукових публікацій, у тому числі 8 монографій з мікрофітотерапії. Вивчає дію лікарських рослин з 1961 року, а з 1964 року працює в галузі фармакотерапії та фітотерапії для дітей та дорослих на сільській медичній дільниці. Потім працював лікарем-нефрологом, лікарем лабораторії «штучна нирка» в Центрі нефрології та урології. У 1970, 1974 роках пройшов курси підвищення кваліфікації з нефрології, урології, біохімії, доктор лабораторії «штучна нирка» в Інституті удосконалення лікарів, у 1980 році в Інституті урології та нефрології (м. Київ), у 1986 році.З 1984 року працював лікарем-фітотерапевтом в госпрозрахунковій консультативній поліклініці No25 (м. Одеса) до 2003 року. З 1968 року страждає захворюваннями нирок і сечостатевої системи.
У 1999 році захистив докторську дисертацію на тему «Мікрофітотерапія – новий лікувально-профілактичний напрямок у медицині». У 2000 р. обраний академіком кафедри енергетики та інформаційних наук, у 2002 р. присвоєно вчене звання професора. Видано монографії для лікарів: загальна мікрофітотерапія, мікрофітофармакотерапія в гастроентерології, кардіології, артрології, урології, нефрології, пульмонології, ендокринології. Написано двотомний збірник мікрофітофармакотерапії в педіатрії (1200 с.) та неврології (850 с.) (Методичні рекомендації для лікарів).
Автор домашніх посібників для гастроентерології, кардіології, артрології, нефрології, урології, пульмонології, ендокринології, неврології.
Власник патентів :
«Метод лікування ІХС мікрофітотерапією». Патент 31379А, 17.08.1998 Україна;
«Спосіб лікування гіпертонічної хвороби за допомогою мікрофітотерапії», Патент 32358, 15.04.1999, Україна;
«Метод підвищення життєздатності та стійкості організму людини до захворювань за допомогою малих та надмалих доз зборів лікарських рослин – мікрофітотерапія». Патент 35237А від 07.09.1999 р. Україна;
«Спосіб лікування ішемічної хвороби серця за допомогою мікрофітотерапії». Патент 31379А, Україна;
«Спосіб лікування гіпертонічної хвороби за допомогою мікрофітотерапії». Патент 31331А, Україна;
«Спосіб підвищення життєздатності та стійкості організму людини до захворювань за допомогою малих та надмалих доз лікарських рослин мікрофітотерапії». Патент 35237А , Україна.
Ройзман Семен Аркадійович про мікрофітотерапію в гастроентерології:
Захворювання органів травлення є однією з найважливіших проблем внутрішньої патології у зв'язку з їх широким поширенням, високим показником направлення та госпіталізації. Ці захворювання займають восьме місцесеред причин тимчасової втрати працездатності, сьоме місце в структурі інвалідності і п'яте місце серед причин смертності.
Більше 17% пацієнтів, госпіталізованих в терапевтичні відділення, - це люди із захворюваннями травної системи, переважно хронічними. Здійснено синтез принципово нових високоефективних фармакологічних засобів для лікування гастродуоденальної виразки та інших захворювань органів травлення.
У практикувпроваджується мікрофітотерапія, що дозволяє разом з медикаментозною терапією вирішити багато питань в гастроентерології. Саме неможливість застосування фітотерапіїпри деяких захворюваннях, таких якпанкреатит, гепатит, ПКС, деяких формах гастриту, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, захворюванняхоперованого шлунку, змусила шукати склади і дози лікарських препаратів, які не викликали наростання симптоматики в якості основного. а також супутні захворювання.
Як вже говорилося вище, при використанні лікарських препаратів в дозах, зазначених в довідниках, за рахунок підвищеної секреції (багато лікарських трав мають секреторну дію) підвищуєтьсякислотність шлункового вмісту, збільшується вироблення панкреатичного соку. Череззапального процесу він не виводиться в кишечник, що викликає погіршення стану хворого.
Проаналізувавши причини, я прийшла до висновку, що дози лікарських препаратів слід зменшити. Подальше спостереження за пацієнтамипоказало, що я на правильному шляху.
В даний час я широко використовую новий методлікування –мікрофітотерапію, який дозволяє (як самостійно, так і в комплексі з фармакотерапією) вирішувати складні питання в гастроентерології, де ні мікро- або макрофітотерапія , ні медикаментозне лікуванняне можуть вирішити результат справи самостійно. Тільки разом вони дають можливість поєднувати неспецифічні і специфічні методи лікування, загальне і особливе. Серед причин звернення за фітотерапевтичною допомогою захворювання травної системи стоять на першому місці і з роками складають 50-60% від загального числа захворювань. Очевидно, що таке розташування пов'язане з успішним лікуванням гастроентерологічних хворих лікарськими травами.
Це число особливо зросло, коли я був у 1984 році. Він впровадив в практику мікрофітотерапію, що дозволило мені лікувати найскладніших і важких пацієнтів, звичайно ж, в комплексі з медикаментозними препаратами. Застосування фітотерапії медикаментозними препаратами не давало ефекту, а навпаки, посилювало симптоми основного захворювання і викликало загострення супутніх. Крім того, на тлі мікрофітотерапії легше переноситься медикаментозна терапія, призначена гепатологом, і можливе зниження як кількості препаратів, так і їх дозування.
Мікрофітотерапія та фітотерапія
Загальна мікрофітотерапія за допомогою фітотерапії полягає в застосуванні біологічно активних речовин, що містяться в лікарських травах. Як зазначає М. Н. Кондрашова, лікарські препарати мають біохімічний супровід (термін М. Н. Кондрашової) у вигляді додавання відсутніх субстратів (метаболітів, гормонів, вітамінів, мікроелементів, органічних кислот та ін.). Це важливо при профілактиці і лікуванні різних захворювань, особливо хронічних.
Відмінність полягає в тому, що фітотерапія заснована на специфічному впливі на органи і системи організму (протизапальну, жовчогінну, сечогінну, серцеву, гіпотензивну та ін.), Тобто лікування засноване на впливі на конкретне захворювання.
У мікрофітотерапії використовуються загально фізіологічні пристосувальні реакції тренування і активізації організму (Л. Г. Гаркавий, 1979), які допомагають вивести хворого зі стресу, хвороби, а також сприяють підвищенню опірності організму до захворювань. Відбувається неспецифічний вплив не на окремі органи і системи, а на всі органи, підсистеми, тобто на організм хворого.
Загальна мікрофітотерапія з фармакотерапією полягає в застосуванні деяких лікарських рослин і препаратів з них (глікозидів, алкалоїдів та ін.). Однак фармакотерапія в основному специфічна (знеболюючі, антикоагулянти, серцева, протизапальна та ін.), Тобто бере участь в системі надцелюлярної регуляції організму. Мікрофітотерапія бере участь в корекції обмінних процесів в тканинах організму. Сучасні фармакотерапевтичні препарати орієнтовані на усунення факторів, що викликають патологію в організмі і механізми розвитку порушень.
Мікрофітотерапія орієнтована в першу чергу на саму людину, на підвищення його здатності давати відсіч чужорідному агресору, шляхом зміцнення захисних сил організму за допомогою тренувань і активізації адаптивних систем організму.
Дія синтетичних препаратів в основному направлено на усунення окремих симптомів і синдромів захворювання шляхом корекції патогенетичних механізмів, що їх викликають. Завдяки такому підходу симптоми можуть зникнути, але основний дисбаланс в системах організму залишається, як і сама хвороба. У хронічних випадках знімається тільки загострення хвороби, так як вони не впливають на змінені обмінні процеси.
У мікрофітотерапії лікування в першу чергу спрямоване на збалансування роботи всіх фізіологічних систем організму, в першу чергу нервової, ендокринної, імунної та інших систем, хоча в кінцевому підсумку воно спрямоване на хворі органи і системи і за рахунок цього усуваються початкові причини і дисбаланс, причому на рівні їх виникнення, тобто хвороба виліковується під самий корінь.
В якості лікувального ефекту сучасна медицина використовує засоби, призначені спеціально для впливу на окремі симптоми. Препарати мають строго спрямовану дію. Дія препаратів в основному фармакологічний, а не фізіологічний. Головне тут - правильний і швидкий ефект.
При цьому використовувані препарати мають негативні побічні ефекти або викликають серйозні ускладнення, тобто можуть завдати шкоди іншим органам, системам і навіть всьому організму. В результаті лікування одного захворювання можуть з'явитися інші або загострення супутньої патології, чого не буває при мікрофітотерапії.
Визначальним фактором є вплив на внутрішньоклітинні функції (наприклад, мікропіноцитозні), позаклітинні функції (взаємодії між двома клітинами, що включають специфічні механізми розпізнавання) та їх метаболізм. Вони мають здатність впливати на активність ферментних систем, здатні модифікувати функції імунної системи, регулювати секрецію хімічних медіаторів (гістаміну), беруть участь у транспорті деяких метаболітів. Інші біологічно активні речовини, що входять до лікарського збору, впливають на центральну периферичну нервову систему, а також ділянки холінергічних і адренергічних нервових закінчень (С.Ф. Джумирко, В.А. Югін, 2000).
В ході досліджень були підібрані збори лікарських рослин, які в залежності від розведень (доз) в організмі викликають загальні пристосувальні реакції тренування, заспокоєння і посилення активізації. Крім 14 розведень, які використовуються для індукції тієї чи іншої реакції в організмі, велике значення мають склади лікарських рослин, адже біологічно активні речовини, що знаходяться в них, накладають свій специфічний вплив на загальну неспецифічну реакцію, а також беруть участь в обмінних процесах організму, викликаючи анаболічні зміни при низьких енергетичних витратах.
Наші спостереження також показали, що для лікування серцево-судинної системи достатньо 14 розведень, тобто доз (0,35-0,00325 г), хоча при деяких патологіях серцево-судинної системи вища доза може бути збільшена до 0,5-0,8 г. Це один із способів тонкої настройки стану організму, щоб оптимізувати процеси і вивести організм з хвороби. Слід пам'ятати, що чим важче перебіг захворювання, тим вище слід починати розведення, і на цьому тлі призначається специфічна терапія: гіпотензивна, серцева, сечогінна, антикоагулянтна, спазмолітична, коронаролітична, антиаритмічна, знеболююча та інші. Крім тяжкості захворювання, добова доза залежить від багатьох факторів: віку, статі, стану нервової системи (стрес, депресія), індивідуальної чутливості, нозологічної форми захворювання, фази, активності, наявності ускладнень, супутньої патології та інших.
Як вже говорилося вище, з 0,5 г лікарського збору витягується 60-65% речовин, що становить 0,325 м З цієї дози проводиться розрахунок різних екстрагованих речовин, одержуваних пацієнтом.
Стратегія і тактика ведення хворого залежали від основного захворювання серцево-судинної системи, фази, стадії, активності захворювання, наявності супутньої патології, стану хворого, дисфункції органів і систем, наявності факторів ризику та інших.
Мікрофітотерапія призначалася як профілактичний засіб у будь-якому випадку при наявності факторів ризику: гіпокінезії, гіподинамії, надмірної ваги, нераціонального харчування, зловживання алкоголем, кавою, фармакологічними препаратами та лікарськими препаратами, великих психоемоційних і фізичних навантажень, при наявності несприятливих умов навколишнього середовища і т.д., які призводять до зниження опірності організму, послаблюють його, привертають до серцево-судинних захворювань.
При ішемічній хворобі серця, гіпертонічній хворобі, симптоматичній гіпертензії, ревматизмі, міокардіострофії, нейроциркуляторній дистонії, атеросклерозі, міокардиті, набутих вадах розвитку, аритміях, станах після операцій на серці і інші захворювання серцево-судинної системи. У важких випадках призначали мікрофітотерапію в комплексі зі специфічною терапією. При. Помірне поєднання мікрофітотерапії з фітотерапією або фармакотерапією. У легких випадках захворювання частіше застосовували мікрофітотерапію, рідше в поєднанні з фітотерапією.
При призначенні фітотерапії добова доза лікарських рослин не перевищувала 1,0 м
У лікуванні велике значення має кількісний і якісний підбір лікарських рослин, оскільки кожна лікарська рослина має як якість, що визначає специфіку його дії, так і кількість, що визначає неспецифічну сторону його дії і, отже, характер розвивається неспецифічної реакції. Конкретні зміни накладаються на загальний неспецифічний фон.
Основні переваги мікрофітотерапії в лікуванні гастроентерольної патології:
– Майже немає побічних реакцій і ускладнень.
— Фізіологічний напрямок у лікуванні та профілактиці
– Відсутність ознак наркотичної залежності
– Швидкий підбір індивідуальних доз під час лікування.
– Швидке всмоктування ліків, починаючи з ротової порожнини.
– Відсутність підвищеного видільного ефекту (шлунок, 12-перний кишечник, підшлункова залоза, кишечник, печінка, бронхи, потові залози), що спостерігається при фітотерапії.
– Мінімальні енергетичні витрати організму під час лікування.
— Без вікових обмежень.
– Хороша переносимість лікування і рідкісні алергічні реакції.
– Відсутність протипоказань до профілактики і лікування захворювань, крім психологічної непідготовленості пацієнта.
– Відсутність напруги і десинхронізації в роботі фізіологічних систем, підсистем, органів аж до клітинного рівня, що може спостерігатися при фітотерапії та інших методах лікування.
– Хороша сумісність і потенціювання при поєднанні з синтетичними препаратами.
— Кращий кінцевий результат і швидша стабілізація процесу (при правильному підборі доз як синтетичних препаратів, так і збору лікарських рослин).
– Можливість зниження доз синтетичних препаратів і їх кількості. Синтетичні препарати краще переносяться на тлі мікрофітотерапії.
— Може використовуватися в оперативній гастроентерології, де, крім хірургічного втручання, має сенс проводити активаційну терапію, тобто підвищення життєвого тонусу і стійкості до стресів і хвороб, а хірургічне втручання майже завжди є стресом для організму, а мікрофітотерапія допомагає вийти зі стресу і хвороби.
– Можливість лікування найскладніших хворих, в комплексі зі специфічною терапією (серцевою, сечогінною, гіпотензивною і т.д.), де ні специфічна, ні мікрофітотерапія не дає ефекту.
– Хороша сумісність з іншими методами лікування: фітотерапією, фармакотерапією, фізіотерапією, мануальною терапією, рефлексотерапією та ін.
– Можна використовувати в період лактації та вагітності.
– Хороша допомога в лікуванні серцево-судинної недостатності.
Починаючи з 1964 року, при застосуванні препаратів лікарських рослин, які були вказані в медичних книгах, довідниках та інших джерелах в дозах 5,0 – 10,0, ми помічали навантаження серцево-судинної системи аж до зворотного ефекту: почастішання серцебиття, поява аритмії, болі в правому підребер'ї, епігастральній ділянці, почастішання сечовипускання та ін.
Спостерігаючи велику кількість хворих з серцево-судинною патологією, ми поступово знижували дози лікарських рослин і через 20 років вона досягла 0,5-0,8 м Однак при введенні цієї дози тяжкохворим на тлі фармакотерапії в 10-20% випадків відзначалося погіршення стану цих хворих. Тому спостерігалося подальше зниження добової дози до 0,1-0,5 г і нижче, після чого відзначалася краща переносимість як фітотерапії, так і фармакотерапії і потенціювання їх ефектів. У 1985 році ми мали 1 шкалу розведення, де найвища добова доза діючих речовин становила 0,35 г, найнижча – 0,00325 г (S.A. Roizman, 2000). Аналіз отриманих даних дозволив обґрунтувати новий напрямок у медицині — мікрофітотерапію. Цей напрямок вперше опубліковано нами (С.А. Райзманом, В.Ф. Корсуном) в журналі «Практична фітотерапія» Москва, 1997. No1, у статті «Мікрофітотерапія гіпертонічної хвороби».
У медичній практиці під цим напрямком мається на увазі лікування і профілактика захворювань у людини за допомогою малих і надмалих доз шляхом збору лікарських рослин. Вона заснована на тому, що малі і надмалі дози біологічно активних речовин, що містяться в зборах лікарських рослин, викликають в організмі загальні неспецифічні пристосувальні реакції тренування і активації, відкриті російськими вченими L.Kh Гаркавим, Є.Б. Квакіною, М.А. Кодовою в 1969 році, які сприяють виведенню організму зі стресів і хвороб, а також сприяють виробленню в організмі резистентності до захворювань.
Це дає можливість проводити профілактику і лікування захворювань без напруги в підсистемах, органах аж до клітинного рівня, а також без загострення супутніх захворювань. Згодом були додатково розроблені ваги розведення для лікування захворювань травної системи, алергічних, аутоімунних та інших, а найнижча добова доза досягала 0,0000000325. При цих дозах організм поводиться своєрідно, але накопичений матеріал невеликий і робити будь-які висновки передчасно, хоча перші враження дуже позитивні, так як при надмалих дозах відбувається швидке поліпшення загального стану, відсутня напруга в підсистемах, органах, як би відбувається зв'язок на найвищому рівні реактивності.
Негей в 1893 р підрахував, що доза сірки, рівна 0,00000001 г, містить ще 1000 млрд молекул і достатня для лікувального ефекту при фурункульозі. Пізніше, в 1907 році, видатному фармакологу Кравкову вдалося виявити біологічні реакції при впливі на клітину розчину речовини в концентрації I0"12-10"2 (білкові аміни, алкалоїди, глікозиди). І. П. Павлов чітко говорив про біологічну активність дуже малих доз (на прикладі брому і кофеїну): «Немає сумнівів, що дозування набагато важливіше в меншу сторону, ніж в більшу сторону. Вся справа в тому, щоб варіювати дозування в меншу сторону.
Слід звернути увагу на суворе дозування – зменшуйте дозу, а не збільшуйте її. Про це говорить весь наш «собачий» досвід.
Роботи А. Н. Кудріна і Г. Е. Батрака (1979) свідчать про фармакологічної дії вкрай малих доз біологічно активних речовин.
М. Н. Кондрашова висловила тезу «про сильний вплив слабких впливів» на фізіологічні процеси.
Останнім часом особлива увага приділяється малим і наднизьким дозам (Є.Б. Бурлакова, А.А. Кондратов, І.В. Худяков, 1990; А.А. Подколзін, В.І. Донцов, 1995).
Показано наявність активності дуже малих доз транквілізаторів, наприклад, Феназепаму, в 100 000 разів менше терапевтичних доз (Т.А. Вороніна, Е.Б. Бурлакова та співавт., 1995).
З наведених даних зрозуміло, що мова йде про сигнальних інформаційних впливах, які значно слабкіше в порівнянні з енергетичними, але надають не менший, а в деяких випадках і більший вплив на організм тварин і людини. Пояснюється це тим, що в міру ускладнення природних об'єктів зростає роль інформаційних впливів (кодових факторів), «більш того, вони стають керуючими» (Л. А. Ніколаєв, 1984). Іншими словами, високоорганізовані системи характеризуються нееквівалентними енергетичними взаємодіями (М. І. Сетров, 1975).
Великій ролі слабких інформаційних впливів у формуванні різних функціональних станів організму і, в першу чергу, сприятливих реакцій високих рівнів реактивності присвячені роботи Л.Г. Гаркавого, Є.Б. Квакіної, А.І. Шихлярової, Т.С. Кузьменко (1994-1995).
Вони розглядають організм як складну відкриту коливальну, тобто самоорганізовуючу систему. Синергетика вивчає поведінку таких систем (Г. Хакен, 1985). Показано, що слабкі коливання, будучи пріоритетними, призводять до значних перебудов в таких системах (І. Пригожин, І. Стенгерс, 1986), тобто визначають їх поведінку і розвиток. Ці дані неможливо зрозуміти, якщо підійти до них з позиції лінійної залежності: чим вище доза, тим більше кількісні зміни в організмі.
Тут існує логарифмічна залежність. Мікрофітотерапія неспецифічна з елементами специфічної терапії. Вона становить основу для розвитку специфічної реакції (дії). Для отримання неспецифічної реакції ми намагалися використовувати багатокомпонентні лікарські препарати, біохімічний супровід яких діяв на багато частин тіла.
Ганс Сельє (1972) оцінив різницю в механізмі дії специфічних і неспецифічних агентів: «Чим більше число рецепторів, що реагують на даний агент, тим менш специфічною його дію». З 1984 року ми проводимо обґрунтування та амбулаторне спостереження із застосуванням малих доз зборів лікарських рослин. У наступні роки вони стали широко застосовуватися в амбулаторній практиці при захворюваннях серцево-судинної системи, органів дихання, травлення, сечостатевої системи та ін.
Актуальність даної проблеми полягає в тому, що для профілактики, відновлення і лікування захворювань використовуються загальні пристосувальні реакції тренування і активації, які еволюційно закладені в організмі, які при мікрофітотерапії активізують всі системи, підсистеми, органи, аж до клітин і тим самим сприяють виведенню організму зі стресу, хвороби, реактивації, тобто відбувається активація внутрішніх механізмів зцілення.
Запропоноване лікування і профілактика малими дозами лікарських рослин є актуальним і майбутнім. У доступній літературі, в тому числі і за кордоном, аналогів або прототипів ми не знайшли. На вказаний напрямок отримано патент No 94993 від 08.10.99 р.
Принципи, які використовуються в мікрофітотерапії:
підбір лікарських трав, які мають кілька точок застосування в організмі. Такий ефект можна побачити в багатокомпонентних зборах лікарських рослин, а не синтетичних засобів.
Використання закономірності, притаманної самому організму, тобто ми використовуємо принцип його самоуправління, що, на думку синергетики, сприяє високій ефективності впливу, без будь-яких елементів насильства.
Існуючі 27 розведень, можливо, більше 40 в майбутньому, дозволяють організму тонко реагувати на всілякі зовнішні і внутрішні зміни. Принцип дискретності. Вона полягає в тому, що при зміні доз лікарських препаратів перехід від однієї реакції до іншої відбувається дискретно, різко, як перехід до іншої якості, на відміну від синтетичних препаратів і фітотерапії, де дія проявляється лінійно.
Принцип «новизни». У мікрофітотерапії «новинка» як за кількістю 27 розведень, так і за якістю: збори містять від 15 до 32 і більше лікарських рослин. У чверті чайної ложки - добова доза 0,5 г, щодня включається 7-10 лікарських трав, і це дає 3000-6500 різних комбінацій при використанні 15 лікарських рослин в зборі, і 10.000000-60.000000 комбінацій при використанні 32 лікарських трав.
Принцип поетапності полягає в правильному поетапному застосуванні мікрофітотерапії на всіх стадіях захворювання від важкого стану до стану здоров'я. Потім підтримання і нарощування резервів організму.
Принцип індивідуальності, участь пацієнта в лікувальному процесі та інші.
Що показали дослідження?
Всесвітня гастроентерологічна організація
Глобальний охоронець здоров'я травної системи. Служіння світові.
Хронічні захворювання печінки зустрічаються в усьому світі незалежно від віку, статі, регіону чи раси. Цироз є кінцевим результатом різних захворювань печінки, що характеризуються фіброзом і архітектурними спотвореннями печінки з утворенням регенеративних вузликів, і може мати різноманітні клінічні прояви і ускладнення. За даними ВООЗ, близько 46% глобальних захворювань і 59% смертей спричинені хронічними захворюваннями, а майже 35 мільйонів людей у всьому світі помирають від хронічних захворювань. Захворюваність на захворювання печінки неухильно зростає з кожним роком. Згідно з національною статистикою Великобританії, захворювання печінки є п'ятою за поширеністю причиною смерті . Захворювання печінки визнані другою провідною причиною смерті серед усіх захворювань органів травлення в Сполучених Штатах.
Цироз
Глобальна поширеність цирозу печінки, за даними аутопсійних досліджень, коливається від 4,5% до 9,5% від загальної популяції. Отже, за нашими оцінками, понад п'ятдесят мільйонів людей у світі, включаючи доросле населення, страждатимуть від хронічних захворювань печінки. У всьому світі алкоголь, НАСГ та вірусні гепатити зараз є найпоширенішими причинними факторами. Поширеність цирозу, ймовірно, недооцінена, Оскільки майже третина пацієнтів залишаються безсимптомними. Завдяки використанню неінвазивних тестів, таких як транзитна еластографія, найближчим часом може скластися більш реалістична картина. За оцінками, у 2001 році 771 000 людей у всьому світі померли від цирозу печінки, займаючи 14-е і 10-е місця серед основних причин смерті в світі і в розвинених країнах відповідно. За оцінками, смертність від цирозу печінки зростатиме і стане 12-ю провідною причиною смерті у 2020 році.
Неалкогольний стеатогепатит (НАСГ)
Тягар ожиріння неухильно зростає: за оцінками, 1 мільярд людей мають надмірну вагу і понад 300 мільйонів страждають на ожиріння (звіт ВООЗ за 2005 рік), з прогнозованим збільшенням до 1,5 мільярда до 2015 року. У всьому світі поширеність НАСГ коливається від 6% до 35%, в середньому 20% 12. Показники поширеності в Китаї, Індії та Японії становлять 5%, 5-28% і 14% відповідно. Поширеність в США при використанні неінвазивних тестів досягає 10-35%, але тільки 3-5% при використанні біопсії печінки10. Дані мережі клінічних досліджень NASH продемонстрували, що люди з НАЖХП мають знижену якість життя, що більш виражено у пацієнтів з цирозом, цукровим діабетом та ожирінням13.
Криптогенний
Більшість із цих пацієнтів мають цукровий діабет та ожиріння, подібні до таких у пацієнтів із НАСГ, і являють собою термінальну стадію НАСГ. Крім того, деякі випадки криптогенного цирозу можуть являти собою аутоімунний гепатит (АІГ) в стадії «вигоряння». За даними різних досліджень, поширеність ГЦК у пацієнтів з криптогенним цирозом коливається від 6,9% до 29% і поступово зростає14.
Холестатичні та аутоімунні захворювання печінки
Як у Європі, так і в Сполучених Штатах частота та поширеність первинного біліарного цирозу (ПБЦ) оцінюється у 2–3 (пікова захворюваність 4–6 у жінки у віці 40 років) і 21-40 років (59-65 у дорослих жінок). ) на 100 000 осіб на рік відповідно, а смертність 0,5 на 100 000 на рік — 15,16. Дані з Норвегії показали, що захворюваність і поширеність первинного склерозуючого холангіту (ПСК) становлять 1,3 і 8,5 на 100 000 на рік відповідно, а показники смертності такі ж, як і при ПБК16. У норвезькому дослідженні зареєстрована захворюваність на АІГ становила 1,9 на рік, а поширеність становить 17 на 100 000 .
Метаболічні захворювання печінки
Спадковий гемохроматоз
Це одне з найпоширеніших генетичних порушень серед осіб північноєвропейського походження, з найвищою зареєстрованою частотою гомозиготного алеля C282Y 6,4–9,5%17.
Хвороба Вільсона (БВ)
За оцінками, у всьому світі БВ вражає приблизно 1 з 30 000 людей, причому більш висока захворюваність реєструється в деяких частинах Азії, таких як Індія. На жаль, на сьогоднішній день в Індії не було зареєстровано жодних досліджень захворюваності та поширеності на рівні громади. Щорічно реєструється близько 15-20 нових випадків БВ у спеціалізованій клініці Національного інституту психічного здоров'я та нейронаук (NIMHANS) BV, Бангалор.
Дефіцит альфа-1-антитрипсину
Це найпоширеніше генетичне захворювання печінки у немовлят і дітей, з поширеністю від 1:1,600 до 1:2,800 немовлят, народжених у Сполучених Штатах і Північній Європі. З огляду на низьку поширеність цих захворювань, відсутня національна статистика смертності або економічного тягаря, пов'язаного з цими захворюваннями.
Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК)
Цироз печінки добре відомий і є основною причиною ГЦК, з щорічною захворюваністю понад півмільйона людей у всьому світі та 5-річною виживаністю 10%. Захворюваність на цей рак неухильно зростає з загрозливою швидкістю, в результаті чого, згідно з останніми оцінками, ГЦК є 5-м за поширеністю раком у чоловіків і 7-м за поширеністю раком у жінок.
Ймовірно, на його частку припадає приблизно 5,6% всіх видів раку людини, з прогнозованим збільшенням тягаря до 2020 року. Майже 85% ЗОЗ припадає на країни, що розвиваються. ГЦК, пов'язаний з ГЦК, є найбільш швидкозростаючою причиною смертності від раку в розвинених країнах19. На його частку припадає від 70% до 85% первинних випадків раку печінки.
Зі зростанням захворюваності на НАСГ і метаболічний синдром вони також стають серйозною проблемою. У нещодавньому дослідженні, проведеному в Індії, рак печінки був визнаний четвертим за поширеністю раком у чоловіків і становив 37% усіх випадків раку. пов'язані з інфекцією, у жінок (20). Дані за 1992–2002 роки показали, що комбінований рак печінки та внутрішньо печінкових жовчних проток займав 12-те місце у чоловіків і 18-те місце у жінок, з частотою 8,6 і 3,3 на 100 000 осіб відповідно. Показники смертності від раку печінки та внутрішньо печінкових жовчних проток були ще вищими, 10-те місце серед чоловіків та 13-те місце серед жінок.
Всесвітня гастроентерологічна організація
